Минулого місяця Франческа завершила свій щорічний 24‑тижневий живий тренінг DBT‑C Superparenting для батьків і піклувальників. У межах нашої місії навчати різними мовами ми вперше запропонували синхронний переклад іспанською для батьків з усієї Ібероамерики. Це дозволить нам незабаром запустити іспаномовну версію у форматі «on‑demand», яка міститиме всі запитання батьків і спонтанні демонстрації (звісно, з дотриманням згоди та конфіденційності учасників). Ура! І, як завжди, ми надаємо наші тренінги Superparenting українським батькам (а DBT‑C — українським фахівцям з психічного здоров’я) — Слава Україні! — тож у результаті сформувалася мультикультурна група батьків, які вчилися DBT‑C пліч‑о‑пліч, ділилися своїми труднощами та отримували користь із відповідей Франчески. Батьки й фахівці, які підтримують одне одне по всьому світу, — це на 100% наше бачення. Тож це був справжній етапний момент для нашої мисії.
У завершальних коментарях Франческа наголосила, що батьки працюють над зціленням власних вразливостей у базових сенсах, використовуючи Core Problem Analysis (CPA) як дороговказ, щоб створити середовище, готове до змін, і стати тренерами для своїх дітей, моделюючи та відточуючи навички емоційної регуляції, які вони засвоїли в Superparenting.
Як співзасновниця CTC, ми жартуємо, що навіть не будучи клініцисткою, уже могла б викладати цей курс завдяки «осмотичному навчанню» (не хвилюйтеся, це лише жарт). Але якщо серйозно, так само як повторювати мантру чи молитву тисячі разів, знову й знову приходять нові усвідомлення того, наскільки важливо, щоб батьки виконували власну роботу з “авторемонту”.
Це конкретне усвідомлення — про “авторемонт” — стосувалося тривожності у підлітків молодшого віку. Але спершу потрібен короткий прискорений курс CPA (вибач, Франческо!): Три базові сенси, які Франческа визначила за десятиліття клінічної роботи (включно з дітьми від 4 років), — це Сенс Любові до Себе, Сенс Належності та Сенс Безпеки. Саме різні рівні вразливості в цих сенсах визначають наші думки й поведінку. Її модель втручання CPA дозволяє будь‑кому (включно з дітьми) виявити свої несвідомі вразливості «нижче лінії води», підняти їх на рівень усвідомлення, а потім — подолати. (P.S. ось глибший прискорений курс 😊).
Тепер зосередьмося на Сенсі Безпеки, адже це сенс, що лежить у самій основі піраміди — подібно до ієрархії потреб Маслоу (Maslow’s Hierarchy of Needs). Як каже Франческа: «Безпека домінує над усім, бо коли є висока вразливість у Сенсі Безпеки, можна забути про Любов до Себе й Належність. Природу не цікавить, чи ми щасливі; її цікавить лише, щоб ми прожили достатньо довго, аби розмножитися».
Oтже, яка ж основна емоція, пов’язана з Сенсом Безпеки? Страх, а за ним — злість, яка приходить, щоб відновити контроль і зменшити страх. Сильний Сенс Безпеки (тобто здатність підтримувати контроль і підвищувати передбачуваність) формується через накопичення знань, зв’язків та/або ресурсів.
Як зменшити вразливість у Сенсі Безпеки? – Отримати реальний контроль, а не ілюзію контролю. Реальний контроль походить із контролю над єдиним, що нам справді нам підконтрольне: собою (тим, що я роблю / відчуваю / думаю / моїм фізичним здоров’ям). Ілюзія контролю має два варіанти: 1) змушувати інших людей, життя, або обставини бути відповідальними за наші проблеми та їх вирішення, застосовуючи силу проти інших (словесна чи фізична агресія, погрози, критика, осуд) 2) застосовувати силу проти себе (самопошкодження, суїцидальні наміри, самопокарання, самокритика).
А тепер — запитання і одночасно саме усвідомлення: “якщо сильний Сенс Безпеки виникає з набуття самоконтролю та накопичення знань, зв’язків і ресурсів… чи не є все це «дорослими речами»? Слідуючи цій логіці, чи не мали б діти за замовчуванням мати високий рівень тривоги, бо вони ще не вийшли у світ самостійно?
Відповідь: “Ні…” Тому що батьки (тобто піклувальники) забезпечують дітям основу Сенсу Безпеки, надаючи захист, ресурси, знання та зв’язки, отримані зі свого життєвого досвіду, — аж доки діти не стануть достатньо дорослими, щоб здобувати ці елементи самостійно. Батьки — це захисники, тож дитяча тривога пом’якшується через них.
АЛЕ, якщо батьки не забезпечують захисту, це прямий рецепт тривожності. Сенс Безпеки просто зникає. Саме тому високо чутливі діти з емоційною дизрегуляцією мають таку високу тривожність і супутні тривожні розлади: вони не можуть контролювати навіть себе, а отже — не можуть передбачити, як відреагують.
Надання дитині Сенсу Безпеки — це саме та причина, чому батьки мають спершу зцілити свої стосунки із Собою. Інакше вони мимоволі формуватимуть у дітей тривожність, бо не зможуть виконати роль захисника — роль, яка необхідна дітям для формування здорової емоційної регуляції, доки вони не стануть достатньо дорослими, щоб зібрати власні ресурси (або, як каже Франческа, «Спекти свій власний хліб» — її дружня для дітей метафора про здорові стосунки із Собою).
Якщо батьки не зцілюють свої стосунки із Собою, вони передають програмування, успадковане від своїх батьків — навіть якщо вони клястимуться цього не робити й усвідомлюватимуть, якої шкоди це їм завдасть. Це і є механізм трансгенераційної передачі насильства. Те, що ми можемо розвинути, — це свобода вибору, щоб більше не бути заручниками несвідомих програм, які досі визначали наші думки, а отже — і наші реакції. І саме тут CPA висвітлює ці несвідомі програми й піднімає їх на рівень усвідомлення, щоб ми могли їх подолати.
Підсумовуючи: довгострокове благополуччя наших дітей починається з нашої здатності розвинути власний Сенс Безпеки, можливо, ще задовго до народження дитини.